Легенда говорить, що Київ був заснований у V столітті трьома братами — Кием, Щеком та Хоривом, і їхньою сестрою Либіддю. Місто назвали на честь старшого брата — Кия, що символізувало початок великого міста. Київ стає важливим політичним і культурним центром, навколо якого утворюються інші поселення.
За свідченнями літописів, заснування міста було стратегічним кроком на перехресті торгових шляхів, зокрема важливого шляху "з варяг у греки". Перші київські князі стали основоположниками династії, що заклала основи могутньої Київської Русі.
Князь Володимир Великий у 988 році прийняв християнство як державну релігію, що значно вплинуло на культурний розвиток Київської Русі. Ця подія відкрила нову епоху у формуванні християнських традицій та інтеграції з Візантійською імперією.
Хрещення не тільки об'єднало різні племена під владою одного правителя, але й сприяло розвитку писемності, освіти, архітектури та мистецтва. Це закріпило Київ як центр християнської культури на території Східної Європи.
У X-XI століттях Київська Русь досягла свого апогею, стаючи однією з найпотужніших держав Європи. За правління Ярослава Мудрого було побудовано Софійський собор, що символізує розквіт релігійного та культурного життя. Ярослав створив один із перших писемних кодексів законів — "Руську правду", що сприяло розбудові справедливого суспільства.
Київ став великим центром міжнародної торгівлі, культури та освіти. Через місто проходили торгові шляхи, які з'єднували Європу та Азію, що значно збільшувало його економічне значення.
У 1240 році орди хана Батия завоювали Київ, залишивши місто у руїнах. Це стало важким ударом для Київської Русі, яка більше не змогла відновити своєї колишньої могутності. Вторгнення монголів відзначило кінець періоду розквіту Києва і початок занепаду держави.
Після монгольської навали Київ втратив роль політичного центру, і на його місце стали нові утворення. Однак, незважаючи на знищення міста, Київ залишився важливим релігійним і культурним центром.
Після монгольської навали Київ став частиною Великого князівства Литовського, а пізніше — Речі Посполитої. Протягом цього періоду місто поступово відновлювалося під впливом литовських та польських культур, що стало відчутним у розвитку архітектури, мистецтва та правової системи.
Місто стає важливим торговим і культурним центром в регіоні. Однак населення Києва часто відчувало тиск з боку польської адміністрації, що призводило до конфліктів і повстань.